10 Курйозних кінобаек
Зміст статті:
- Коммандоc (Commando, 1985)
- Обитель зла (Resident Evil, 2002)
- Французький зв’язковий (The French Connection, 1971)
- Солдати невдачі (Tropic Thunder, 2008)
- Мовчання ягнят (The Silence of the Lambs, 1991)
- Повернення живих мерців (The Return of the Living Dead, 1985)
- Мальтійський сокіл (The Maltese Falcon, 1941)
- Перл-Харбор (Pearl Harbor, 2001)
- Хеллоуїн (Halloween, 1978)
- На останньому диханні (A bout de souffle, 1960)
Скандали, ексцеси, анекдоти та надзвичайні події на знімальних майданчиках не роблять кіно цікавіше. Але нам-то що? Зрештою, взагалі ніхто в реальності точно не знає, що робить кіно цікавим.
Коммандоc (Commando, 1985)
Як водиться в мужніх фільмах з абсурдними терористичними сюжетами, головний лиходій представляється диктатором бананової республіки. Зветься та пригноблена країна пальм і оголених дельфінів Вал-Верде. Так ось, назва Вал-Верде не було придумано виключно для фільму «Коммандос», воно використовувалося в купі стрічок 80-х і 90-х років, в тому числі в «Міцному горішку – 2».
Обитель зла (Resident Evil, 2002)
Зомбі-екшен з Мілою Йовович спочатку повинен був зватися «Resident Evil: Ground Zero», але, поки стрічка знімалася, якісь огидні хлопці врізалися на літаках в будівлі Всесвітнього торгового центру, які звалилися і перетворилися в ground zero. Назва фільму довелося міняти, але зомбі на це, здається, не образилися. А може, теж співчували жертвам 11 вересня. Бог їх знає, що там у зомбі на розумі.
Французький зв’язковий (The French Connection, 1971)
Голлівуд не терпить безладу, але якщо дуже хочеться, то можна. Режисер Вільям Фрідкін, переглянувши картину Бунюеля «Денна красуня», захотів дістати одного з побачених французьких акторів. Менеджер відправив запит до Європи, і Фернандо Рей прибув в аеропорт, де його зустрічав сам Фрідкін. І ось тоді-то Фрідкін здивувався, що актор інший якийсь, зовсім не той, кого він просив. Та до того ж ще й англійської не знав. Загалом, великого іспанського артиста зібралися найближчим рейсом депортувати назад на батьківщину. Але тут з’ясувалося, що Рея особливо і нема ким замінити, так що його взяли в команду.
Солдати невдачі (Tropic Thunder, 2008)
Оригінальна назва проекту «Тропічний грім» – не просто абстрактний набір пафосних слів на військово-польову тематику, а відсилання до реально існуючого 25-ї піхотної дивізії США, яку всі звали «Тропічна блискавка». Ця багатостраждальна дивізія прославилася згадками в фільмах «Тонка червона лінія» і «Взвод». Мало того, в різний час в її рядах значилися такі бійці, як Олівер Стоун і репер Ice-T. Як бачиш, автори комедії «Солдати невдачі» замахнулися на святе, нічого в них людського не залишилося.
Мовчання ягнят (The Silence of the Lambs, 1991)
Звичне кожному скло, крізь яке агент ФБР спілкується з Ганнібалом, насправді було нетрадиційним рішенням на момент зйомок. Власне, спочатку замислювалося, що Ганнібал буде весь час перебувати по-старому за гратами. Але режисер прийшов до розумної думки, що спостерігати весь фільм Ганнібала крізь прути – не естетично-приємна справа для глядача. А головне, через прути важко налагодити інтимний психологічний контакт між маніяком і слідчим. Запам’ятай, раптом тобі знадобиться: скло не є перешкодою для великої і світлої канібальської любові.
Повернення живих мерців (The Return of the Living Dead, 1985)
За якихось загадкових кіновиробничих причин в процесі зйомок знадобилося зняти поживу НЕ пластмасових або гумових, а справжніх мізків. Телячих. Режисер пообіцяв заплатити більше тим учасникам зомбі-масовки, хто погодиться зжерти сирі мізки. Мало того, він на особистому прикладі продемонстрував, що це нескладно. Ось ти б за скільки погодився?
Мальтійський сокіл (The Maltese Falcon, 1941)
Любителі чорно-білого американського трилера знають: в такому кіно дим коромислом і сигарети стовпом. Курять там в літаках, в залах суду, лікарнях. Але «Мальтійський сокіл» досяг успіху на цьому терені з особливим цинізмом. Все тому, що Джек Уорнер, господар студії, намагався заборонити акторам палити на знімальному майданчику, а Хамфрі Богарт і Петер Лоррен чисто приколу заради змовилися йти цим наперекір і на перекур. Мало того, вони підмовили та інших акторів! У підсумку в ключових сценах знімальна група диміла з ретельністю ескадрону паровозів.
Перл-Харбор (Pearl Harbor, 2001)
Приємно дізнатися, що підсумкова сума грошей, витрачена на зйомку і рекламу стрічки Майкла Бея, приблизно дорівнює збитку, понесеного Америкою від бомбардування Перл-Харбора. Ще б дві з половиною тисячі статистів на зйомках угробити – і історична достовірність остаточно б утвердилася.
Хеллоуїн (Halloween, 1978)
Вкрай важко змиритися з подібним маркетинговим збоченням, але в Америці здавна було прийнято продавати маски популярних кіногероїв. Ті ще страховиська. Так ось, історія свідчить, що маска Джеймса Тіберія Кірка з «Стартрек» (тобто обличчя канадського актора Вільяма Шетнер) була використана на зйомках першого «Хеллоуїна». Гримери перефарбували її в білий, підправили волосся з очницями – і вуаля, маніяк-збоченець готовий, прямо на виданні!
На останньому диханні (A bout de souffle, 1960)
З точки зору будь-якого добропорядного менеджера, процес створення постнуара від Жан-Люка Годара був безсистемним хаосом, що не приреченим навіть на провал, а створеним заради провалу. Жан-Поль Бельмондо потім дивувався звалилася на нього слави, так як був впевнений, що це кіно не випустять в прокат. Славі Бельмондо не завадило навіть відсутність його імені в титрах. І не тільки його: початкові і фінальні титри в цій французькій кінострічці відсутні геть, якщо не брати до уваги назви і прокатного номера з присвятою.
