10 Несподіваних кінобаек

Зміст статті:

• Хоробре серце (Braveheart, 1995)
• Лоуренс Аравійський (Lawrence of Arabia, 1962)
• Втеча з Шоушенка (The Shawshank Redemption, 1994)
• Психоз (Psycho, 1960)
• Рембо: Перша кров (First Blood, 1982)
• Список Шиндлера (Schindler’s List, 1993)
• Хороший, поганий, злий (Il buono, il brutto, il cattivo, 1966)
• Поліцейська академія (Police Academy, 1984)
• Щось (The Thing, 1982)
• Людина-слон (The Elephant Man, 1980)

В історії кіно всяке траплялося. І це всяке змусить тебе на п’ять хвилин забути, що життя нудне і передбачувана.

Хоробре серце (Braveheart, 1995)

У батальних масовках знімалися здебільшого члени ірландської волонтерської армії. Ірландці самі по собі народ безглуздий і буйний, а тут ще на одному полі разом зійшлися мужики, давненько ненавиділи хлопців з сусіднього хутора. У підсумку, як запевняють очевидці, мордобій перед камерою був далеко не жартівливий.

Лоуренс Аравійський (Lawrence of Arabia, 1962)

Вчені відкрили, що «Лоуренс Аравійський» – найдовша кінострічка (227 хвилин), в якій немає жодної жіночої ролі з репліками.

Втеча з Шоушенка (The Shawshank Redemption, 1994)

У Стівена Кінга з роками виробилася досить дивна для письменника звичка: він почав продавати права на екранізацію своїх творів режисерам-ентузіастам всього за один долар. Власне, саме так він і познайомився з Френком Дарабонтом. Права на «Втеча» обійшлися Дарабонт рівно в долар, отриманий фільм мляво пройшов в прокаті, але долар відбив. А потім став одним з найуспішніших відеорелізов в історії індустрії.

Психоз (Psycho, 1960)

Як тільки Альфред Хічкок придбав права на екранізацію роману Блоха, він негайно викупив в магазинах всі доступні екземпляри книги, щоб ніхто перед переглядом не знав, чим же там справа скінчиться. А ми-то всі гадали, де все ті божевільні, що скуповують макулатуру Дар’ї Донцової і Тетяни Устинової. А це, виявляється, кінопродюсери готують для блокбастерів грунт!

Рембо: Перша кров (First Blood, 1982)

Не будемо згадувати про те, що спочатку роль Рембо хотіли довірити Джона Траволти (цікаво, який танець з «Гарячки суботнього вечора» він би станцював в камері під струменем брандспойта?). Поговоримо краще про жіночу кмітливості. У процесі зйомок першого «Рембо» в містечковому барі якась дівчина прикинулася фанатом Сталлоне – чисто для того, що розвести його на випивку. У 2006 році ця сценка в нагоді Сталлоне для фільму «Роккі Бальбоа».

Список Шиндлера (Schindler’s List, 1993)

Розуміємо, що це тобі, може бути, нецікаво, але раптом? Так ось, саме «Список Шиндлера» – найдорожчий чорно-білий фільм в історії кіно.

Хороший, поганий, злий (Il buono, il brutto, il cattivo, 1966)

Морріконе написав легендарну заголовну тему до цього фільму, намагаючись музичними засобами зімітувати крик гієни.

Поліцейська академія (Police Academy, 1984)

Був такий британський режисер другого ешелону – Майкл Віннер (тобі відомий, можливо, по «Спрага смерті» з Бронсоном). Веселі п’яні англійці зі знімальної команди якось пожартували над ним, забруднивши готельному режисерський мегафон. Через багато років хтось із жартівників виявився на знімальному майданчику «Поліцейської академії», де розповів цю байку, після чого вона опинилася в фільмі.

Щось (The Thing, 1982)

Головного героя все звуть просто Мак. Але є ще один, на прізвище Уіндоус (Windows). З урахуванням того, що операційна система Windows з’явилася лише через три роки, зіткнення Мака з Уіндоус прохання вважати випадковим.

Людина-слон (The Elephant Man, 1980)

Виконавчим продюсером цієї моторошної драми був не хто інший, як Мел Брукс ( «Космічні яйця», «Робін Гуд і люди в трико»). На ньому лежить відповідальність за самі доленосні рішення – залучення до режисури Девіда Лінча і використання чорно-білої картинки. Незважаючи на це, імені Брукса в титрах немає – він справедливо побоявся, що тоді публіка прийме «Людини-слона» за ідіотську комедію.