10 Пропозицій щодо підвищення рівня тверезості в Росії

Газета The Independent повідомила, що найбільш питущою країною в світі стала Литва. Далі йдуть Австрія, Естонія та Чехія. Росія замикає скорботну п’ятірку лідерів.

Наскільки можна довіряти цим дослідженням?

Тяжке питання. З одного боку, на графіку чітко видно, що в 2000 році в Росії споживали 10 літрів алкоголю на душу населення в рік, а в 2013 році ця цифра зросла до 11 літрів. Разом з тим цілком очевидно, що пити в Росії за останні 15 років стали менше – рюмочние закриваються, на місці закритих чаркових відкриваються спортивні клуби.
Така розбіжність цифр з реальністю пояснюється тим, що за ці роки «лівої» горілки в магазинах стало менше, а легальної, навпаки, більше. Статистика офіційних продажів росте:

Захворюваність на алкоголізм, навпаки, нехай повільно, але все ж знижується:

Статистика по інших країнах також викликає серйозні питання. Так, наприклад, в Фінляндії п’ють досить багато навіть за офіційними даними, за 9 літрів на дорослу людину в рік. Однак алкоголь в Фінляндії коштує дуже дорого, тому в «країні тисячі озер» процвітають контрабанда алкоголю і самогоноваріння – в статистиці ця обставина не враховано.

Також для повноти картини варто згадати про відому журналістську помилку – спробу безпосередньо поділити виробництво спирту в Росії на кількість росіян. Так робити не можна, так як основі спирту роблять не тільки спиртне, але і різноманітну побутову хімію, яку зараз в Росії все ж масово не п’ють.

Загалом, до катастрофи нам далеко, і рухаємося ми навіть в правильну сторону, в сторону заміни алкоголю на менш шкідливі наркотики типу спорту і комп’ютерних ігор.

Однак рух це йде, на мій погляд, дуже повільно. Особисто я вважаю правильним різко посилити алкогольну політику держави – без розмахування шаблею а-ля Горбачов, але і без зайвих сентиментів.

Більш конкретно я б вніс такі зміни в законодавство:

1. Заборона вживання алкоголю в громадських місцях, включаючи ресторани, кафе, нічні клуби і навіть знаходяться поза квартир громадян місця проведення весіль.
2. Заборона на показ по телебаченню і в кіно кадрів вживання алкоголю, якщо такі не входять в старі фільми, що представляють собою художню цінність.
3. Заборона на показ фільмів, сюжет яких будується виключно на пияцтві – на зразок тієї ж «Іронії долі».
4. Заборона на вживання алкоголю на офіційних заходах і дипломатичних прийомах, а також заборона на вживання алкоголю на святкових новорічних телепередачах. Великі штрафи юридичним особам за алкогольні напої на корпоративах.
5. Заборона на будь-яку рекламу алкоголю, включаючи рекламу в ЗМІ, вуличну рекламу та рекламу за допомогою спонсорства. Заборона на продаж алкоголю поза спеціалізованих магазинів і заборона на рекламу цих магазинів.
6. Великий податок на етикетку. Грубо кажучи, з пляшки зі стандартним написом «горілка» потрібно буде заплатити 100 гривень податку, а з пляшки з написом «горілка" гранований "» вже 300 гривень податку.
7. Примусова доставка в витверезники п’яних громадян з громадського транспорту і тому подібних місць – навіть тих, хто поводиться відносно спокійно.
8. Жорсткий заборону на алкогольні жарти в дусі «ура, прийшла п’ятниця» і «знову важкий похмільний понеділок» – аж до відкликання ліцензій у радіостанцій, що ведуть яких не вміють жартувати на інші теми.
9. Видача стоять на обліку і справно відвідують лікаря-нарколога пацієнтам рецептів на «соціальну» горілку, яка буде проводитися державою і коштувати дешевше.
10. Популяризація альтернативних способів пом’якшення реальності, від транквілізаторів (за призначенням лікаря) до Доти.

Зрозуміло, я змалював зараз якийсь ідеал – ті зміни в законодавство, які я хотів би бачити повністю втіленими в реальність десь через 10 років. Повторюся, нам дуже важливо врахувати сумний досвід минулих антиалкогольних компаній і не наламати дров.

Цілком очевидно, що якщо ми зробимо алкоголь недоступним, що п’ють люди перейдуть на «палену» горілку, яка не додасть їм здоров’я. У тих, хто п’є людей повинна залишитися можливість спокійно купити собі спиртне і культурно вжити його будинку. Також очевидно, що якщо ми завтра заборонимо алкогольним компаніям будь-спонсорство, цілий ряд спортивних заходів просто піде з Росії. Потрібно заздалегідь продумати, ким алкоспонсоров можна буде замінити.

Однак деякі заходи не зустрінуть серйозного опору і можуть бути реалізовані дуже швидко: так, наприклад, навряд чи заборона на повторення Обридло алкогольних жартів про «п’ятницю» і «понеділок» сильно когось стурбують.

Звичайно, боротьба з алкоголізмом – не дуже електорально приваблива тема, втратити на ній політичні очки набагато легше, чим заробити. Але все ж наша влада останні 15 років досить жорстко душать як мінімум рекламу алкоголю: це ясно показує, що політична воля вирішувати проблему в Росії є.