Чому треба дати собі право на гнів

Злитися шкідливо. А на гнів людина має повне право. Між гнівом і злістю величезна різниця, хоча ці поняття змішують. І від злості людина хворіє, втрачає сили, принижує себе цим почуттям і руйнує свою самооцінку.

Гнів іноді надає сил. Підносить над ситуацією. Зміцнює здоров’я, якщо правильно виражений.

Ось одну людину зрадив його старий друг. Вони разом почали невеликий бізнес. Цей Олексій вклав всі свої накопичення в справу. Працював цілодобово. І бізнес злетів! Справа стало приносити прибуток.

Друг за спиною Олексія обманним шляхом все переписав на себе. Скористався довірою. А потім Олексію вказав на двері. Все привласнив і вигнав. Так, Олексій винен – ​​він сліпо довіряв одному. Йому в голову не приходило, що один може так вчинити.

Він пішов. Не став мстити. Та ще сильно захворів. Він вважав, що захворів від того, що не міг забути цю історію. Але ж треба забувати і прощати! А я злюся. Це ганебне почуття. Я затамував злість, виходить, я сам погана людина!

Ні. Олексій захворів тому, що не дав собі право на гнів. Нормальний природний гнів людини, якого використовували, а потім обібрали, позбавили майна і вигнали, викинули і зрадили. Гнів в такій ситуації цілком нормальний. І гнів спонукав Олексія відновити справедливість юридично. Забрати своє і поставити на місце зрадника.

Просто чоловік не розумів різниці між гнівом і люттю. А різницю філолог Ю.Крилов позначив прекрасно:

?Гнів – це «розумова» реакція. Реакція не тільки на особистий збиток, а на несправедливість діяння. На неетичність вчинку. Якщо на нас в ночі напав той, хто уклав з нами мирний договір, гнів нормальний. Якщо хтось підло мучить беззахисного – наш гнів природний. А злість – примітивна нервова реакція на особисті незручності. нервова злість.

?Гнів ми висловлюємо словами. Іноді – мімікою. А злість виражається в тремтінні рук, в злісних жестах, в тупання ногами, в серцебитті …

?Гнів ми здатні контролювати і усвідомлювати. А злість стихійна, примітивна, вона опановує людиною повністю і підпорядковує собі. Їй неможливо керувати. Зі стану гніву людина може вийти. А злість робить людину «злим». Гнівний – на час. Злий – назавжди.

?Гнів виникає у того, хто за статусом вище, чим той, хто викликав гнів. Зляться на кого завгодно. Жебрак може відчувати злість до короля. А ось король на жебрака може тимчасово розгніватися. Гнівається сильний. злиться незначний.

Якщо вас зрадили або вчинили низький вчинок, ви розгнівані. І це треба визнати.

Гнів може дати сили для того, щоб відновити справедливість. І гнів ми здатні контролювати. Якщо його визнаємо.

А якщо немає – він почне нас руйнувати. Краще визнати гнів. Визнати своє право гніватися. І постаратися направити енергію гніву в правильне русло.

А злий – злий той, хто викликав праведний гнів. Тому що злий той, хто робить злі вчинки.

… Олексій вирішив проблему, коли визнав свій гнів і своє право гніватися. Він через суд домігся справедливості. І видужав.

Плутанина з гнівом і люттю приносить багато бід. Але іноді досить сказати собі: «я розгніваний!», – і гнів перетвориться в паливо, на якому ви доїдете до мети. У енергію Перемоги звернеться правильний гнів …