День суспільного надбання Історія і традиції свята

1-го січня відзначається День суспільного надбання. Він був створений завдяки зусиллям активіста з Канади Уоллеса Макліна, згодом підтриманим іншими діячами та організаціями. 19-го грудня 2001 року в США професором права і всесвітньо відомим борцем проти посилення авторських прав Лоуренсом Лессингом спільно з партнерами була створена організація Creative Commons (Творче співтовариство). Мета установи її полягає в зростанні кількості творів, вільних для використання і поширення.

Починаючи з 2002-го року, СС ввела в дію ряд ліцензій, за допомогою яких автори можуть відмовитися від ряду своїх прав. З тих пір діяльність організації поширилася по всьому світу, вона знаходить широку підтримку: як серед простих людей, так і серед урядових організацій.

Починаючи з 2004-го року, свято стало традиційним подією міжнародної громадської життя. Трохи пізніше була відкрита публікація творів з іменами і прізвищами авторів, які втратили право власності і стали всесвітнім суспільним надбанням. Перший каталог побачив світ саме 1-січня 2010 року.

З цього часу, будь-який громадянин нашої планети може зайти в Інтернет, знайти потрібний сайт і абсолютно вільно, без будь-яких обмежень користуватися всіма доступними шедеврами людської спільноти. Причому кількість творів, з яких зняті авторські права щороку стрімко зростає.

Значення такої події для людства воістину грандіозно. Величезний пласт культурної спадщини цивілізації дає можливість будь-якому охочому долучатися і просвічуватися, досягаючи нових інтелектуальних вершин. При цьому отримуючи справжню насолоду від перегляду і прослуховування шедеврів світового мистецтва.
Свято «День суспільного надбання» робить усіх нас духовно багатшими, змушує по-іншому поглянути на навколишній світ, докласти зусиль для внесення свого вкладу в скарбничку загальної людської культури.

Суспільне багатство – це не тільки матеріальні блага, але і величезну культурну спадщину. Твори великих письменників, музикантів, діячів мистецтва складають скарбницю світової класики. Будь-який бажаючий може насолоджуватися досягненнями великих авторів, читаючи, слухаючи або розглядаючи шедеври минулого. Але не має права будь-яким чином скористатися ними в особистих цілях.

За логікою речей, такого бути просто не повинно. Всі культурні твори минулого повинні бути повністю відкриті для доступу кожному жителю нашої планети. Однак існує законодавчо встановлений авторське право, суворо охороняють матеріальні права творців. Європейська юрисдикція встановила граничний термін – 70 років від дня смерті автора. Після закінчення цього періоду, будь-який твір стає суспільним надбанням. І кожен громадянин має право володіти ним в повній мірі.

Виняток становлять ряд країн:

У США термін володіння інтелектуальною власністю обмежувався 2019 роком. Зараз ситуація змінилася в кращу для споживачів американської культури сторону.

Закон Австралії охороняє права власників творів культури аж до 2026 року.

Самий мінімальний термін дії авторського права в Ємені – 30 років від дня смерті творця.

Максимальна тривалість авторської власності – 100 років, узаконена в Мексиці.

Є ще деякі особливості. Російським авторам періоду Великої Вітчизняної війни продовжено час володіння інтелектуальними правами на 4-ті роки. Треба відзначити, що мова йде саме про самих творах, але ніяк не про їх перекладах або створених на базі оригіналів, інших творів мистецтва.