День викрадень Історія і традиції свята

12 січня відзначають незвичайний слов’янське свято – День викрадень. У цей день за допомогою викрадення нареченої закоханим можна було обійти існуючі традиції і заборони. Таке траплялося, якщо за дівчину вимагали великий викуп або молодшій сестрі необхідно було вийти заміж перед старшою подруги. Також в разі незгоди батьків.

Цікаво, що дана традиція існувала у багатьох народів світу і продовжує жити по сьогоднішній день, як красивий оригінальний обряд.

Існувала й інша «сторона медалі». В цю дату прийнято було задуматися про цнотливість, обачності. Дівчата намагалися не гуляти одні в безлюдних місцях, особливо темним ввечері. Побоюючись недобрих людей з поганими намірами. Переважно було сидіти вдома, виготовляючи талісмани і обереги, які захищають дівочу честь.

Згідно, стародавніх переказів, подіями попередніми появи свята були «амурні справи» слов’янських богів. Серця двох богів: Перуна і Велеса загорілися любовної пристрастю до красуні Дівєєв-Додолі. Але вона вибрала першого, а Велеса скинули з небес на землю. Чи не вгамувався підступний небожитель, обернувся конвалією і приспав красуню. Незабаром народився у них бог весни – Ярило. Розгніваний Перун довго переслідував суперника, а дружину свою звернув на сонечко.

А в той же час вітряна богиня Марена спокусила Даждьбога, заздалегідь напоївши його. А сама обіцяла любов Кощія. Не вийшло подружжя Даждьбога і Марени. Пішла вона, до Чорного Кощія (або він її викрав і спокусив), народивши йому демониць і Снігову Царицю. З тих пір щозими до самої весни обманутий бог шукає свою дружину. Ось чому міцнішають морози і дмуть студені вітри. Дивно, але за легендою він знаходить Марену. Щасливе подружжя повертаються додому – настає весна.