Дмитро Пучков, біографія, новини, фото
Зміст статті:
- Біографія Дмитра Пучкова (Гобліна)
- Дитинство і юність: Кіровоград – Ленінград
- Синхроніст і перекладач
- Публіцист і письменник
- Особисте життя Дмитра Пучкова
- Дмитро Пучков сьогодні
ім’я: Дмитро Пучков (Dmitry Puchkov)
По батькові: Юрійович
День народження: 2 серпня 1961 (59 років)
Місце народження: м Кіровоград, Україна
Зріст: 177 см
вага: 81 кг
Східний гороскоп: Бик
Кар’єра: Медіа персони 60 місце
Біографія Дмитра Пучкова (Гобліна)
Дитинство і юність: Кіровоград – Ленінград
Дмитро народився влітку 1961 року в родині вчительки та військовослужбовця Юрія Пучкова. Мама – українка і тато – російський німець, уже були батьками двох дітей – брат Діми народився на п’ять років раніше, а сестра – на три. Деякий час батько був військовим радником в Кореї при будівництві аеродрому, а мати працювала в спеціалізованому навчальному закладі для сліпоглухонімих дітей. За молодшим братом доглядали старші, сестра навчила Діму читати ще до того, як він пішов до першого класу однієї з кіровоградських шкіл.
Коли хлопчикові виповнилося вісім років, батька перевели на службу в Ленінград. Оселилася вся сім’я в Купчино, на вулиці Басейній у відомому «будинку-кораблі». Сім’я жила досить скромно, тато самостійно збирав меблі (майже всі в будинку було зроблено його руками). Діма спав на розкладачці до моменту надходження старшого брата до військового училища. Захоплювався зоологією, був юним натуралістом. У його акваріумах постійно жили тритони і жаби, риби і Ужик. Збирався стати водолазом.
Навчався Діма на п’ятірки, але лише до п’ятого класу: «Вчитися вже не подобається, і якось так мляво було». З п’ятого по восьмий клас він навчався в школі-інтернаті. У старших класах почалися труднощі з точними науками, зате англійську мову він вивчав із задоволенням, тому що йому хотілося точно знати, про що співають його улюблені групи: Led Zeppelin, Deep Purple, Black Sabbath.
У юнакові прокинулася комерційна жилка: улюблені пластинки він купував на власні гроші, виручені від продажу фотографій іноземних музикантів, які він сам друкував. «Друкував фотографії зарубіжних виконавців, продавав по 20 копійок», – розповідав він.
Після закінчення восьмого класу підліток влаштувався на літніх канікулах робочим комсомольської слюсарної бригади на завод «Буммаш». Заробив цілих вісімдесят гривень (середня зарплата в СРСР становила сто десять-сто двадцять гривень) і купив велосипед, про який довго мріяв.
Атестат про повну загальну середню освіту Дмитро отримав в німецькому Вюнсдорф, за новим місцем служби батька. В електротехнічний інститут Дмитру вступити не вдалося, оскільки не вистачило знань з фізики. Він відніс документи в технікум автоматики і авіаційного приладобудування, але так його і не закінчив. Решта три місяці до армійського призову був шофером молокозаводу та хлібозаводу. В армії дослужився до єфрейторський звання. Коли повернувся до цивільного життя, влаштувався спочатку в Автослюсарний майстерню, а потім змінив безліч спеціальностей: був водієм великих вантажівок і таксистом, токарем і ковалем, кінологом і бібліотекарем.
Синхроніст і перекладач
У 1998 році Пучков подав рапорт про звільнення з внутрішніх органів і зайнявся сімейним бізнесом, який організувала дружина. Протягом року намагався вжитися в роль комерсанта, але душа до цієї справи не лежала, хоча з’явилася можливість переїхати в велику квартиру на Ліговському проспекті.
Після цього Дмитро хотів повернутися в міліцію, але йому відмовили. Тоді він згадав про своє захоплення, яким займався в позаслужбовий час. Він був любителем відеоігор і навіть створив власний веб-форум, який назвав по міліцейському прізвисько, писав нариси про новинки в інтернеті і виданнях «Країна ігор» і «Навігатор ігрового світу». Пучков вирішив піти далі, і незабаром у нього був особистий офіційний сайт «Тупичок Гобліна».
Знання англійської сподвигло Дмитра зайнятися перекладами: спочатку ігор, а потім і зарубіжних фільмів на студії «Повний Пе». Свій перший Кінопереклад він запам’ятав назавжди, це був кримінальний бойовик «Шлях Карліто». Далі послідували інші зарубіжні фільми, що випускалися на касетах і дисках. Його компаньйоном і продюсером став Сергій Іванов, з яким Дмитро співпрацював до 2012 року
Незабаром Пучков організував студію «Божа іскра», на якій почав робити переклади-пародії. Серія «Володар кілець» мала шалений успіх. Вийшли в комедійному варіанті «Братва і кільце», «Дві зірвані вежі», «Повернення бомжа». Потім з’явилися «Шматріца» і «Зоряні війни. Буря у склянці ».
Він перекладав практично всі значущі кримінальні фільми: Квентіна Тарантіно ( «Кримінальне чтиво», «Скажені пси»), Гая Річі ( «Великий куш», «Карти гроші, два димлячих стволи», «Рок-н-рольщик»), братів Коен ( «Великий Лебовські»), популярні серіали ( «Клан Сопрано») і мультфільми ( «Південний парк», «Поллитровая миша», «Робоцип»). Список фільмів і серіалів в його перекладі налічує понад 150 позицій.
Одні вважають, що переклади Гобліна далекі від ідеалу, що він ігнорує часом дуже складну для перекладу гру слів, а просто додає «перчинки», вставляючи нецензурну і брутальну лексику. Інші, навпаки, чекають виходу фільмів саме в його озвучці, знаходячи переклад Гобліна максимально близькими до оригіналу. Сам він називає свої переклади «правильними»:
Публіцист і письменник
Особисте життя Дмитра Пучкова
Дмитро Пучков сьогодні
Влітку 2020 року Пучков надав на платформі Wink три ексклюзивних прем’єри правильних перекладів таких фільмів як «Третій зайвий» Сета Макфарлейна, «Великий Лебовські» Джоела і Ітана Коенів і «Встигнути до опівночі» Мартіна Бреста. Крім того, Дмитро озвучив розіграш президента Польщі Анджея Дуди пранкери Вованом і Лексусом, оскільки телефонна розмова велася англійською мовою.
Польський президент був упевнений, що розмовляє з генеральним секретарем ООН Антоніу Гуттерішем. Це вже не перша озвучка розіграшів пранкери, в якій брав участь знаменитий Гоблін. Також Дмитро різко розкритикував творців картини «На Париж», в якій, на його думку, переможці 1945 року, показано «дегенератами». Він назвав пригодницько-історичну стрічку, в якій головні ролі виконали Дмитро Пєвцов і Сергій Маковецький, пропагандою, «яку заливають в голову населенню».
