Куди рухається великий спорт і як йому допомогти
За час пандемії глядацький інтерес до великого спорту помітно згас. Телетрансляцій немає, великі змагання не проводяться, ось і впав попит. Але, я сподіваюся, він повернеться, коли закінчиться всесвітня пандемія. Великий cпорт завжди був ідеологією у всіх розвинених країнах світу. Так було і в Стародавній Греції, і середньовічній Європі, і зараз. Престижно країні мати чемпіона? Зрозуміло. Адже цей чемпіон всій планеті показує перевагу ладу і ідеології тієї держави, під прапором якої виступає. Ось і повелося з давніх-давен: чим багатша країна, тим вище стоїть питання ідеології, тим більші фінанси виділяються на ці питання. Але бюджет – це добре, тільки результат від нього не гарантований. А значить, або система не працює, або це фінансування не доходить до кінцевого одержувача, а осідає на офшорах. Чиновники від спорту, посередники, консультанти та інші ловці державних грошей присмокталися, як насоси до великого спорту. І смокчуть, смокчуть … Завдяки цьому в російському суспільстві падає інтерес до занять фізичною культурою, зникають спортивні майданчики, пустують стадіони, знижується рівень викладачів і вчителів фізкультури. У той же час кожен четвертий народився в Росії дитина має вроджену патологію, кожен третій страждає від хронічних хвороб, кожен другий має ті чи інші відхилення у стані здоров’я. Ці діти часто не можуть в повному обсязі відвідувати шкільні уроки фізкультури, і виходить замкнуте коло: відсутність інтересу до спорту сприяє слабкому здоров’ю, хворобливі діти стають неспортивними.
У той же час шкільні програми фізичної культури застаріли, робиться наголос на формування особистості. А що далі? Цю особу відмазують від армії, і його інтерес до спорту обмежується екраном телевізора. Я згадую своє дитинство, коли можна було в будь-яку секцію піти, і тебе візьмуть. Із задоволенням і безкоштовно я займався баскетболом, футболом, дзюдо, лижами. Відмінно пам’ятаю, що в кожному дворі були повноцінні спортивні майданчики, на яких в будь-який час року купа діточок, які з цікавістю займаються на брусах або ганяють у футбол. З жалем спостерігаємо, як футбол пішов з дворів і втратив той статус який колись мав. Мені шкода молодь, тому що це наше майбутнє. І чекає нас майбутнє, живе на таблетках. Мені особисто таке майбутнє не до вподоби. Страшна картина -Нехай величезні стадіони, яких налаштували до Олімпіади і чемпіонату світу з футболу. Російське міністерство освіти давно вже говорить про те, що уроки фізкультури в школах повинні проводитися щодня, треба розділяти на групи за інтересами дітей.
Правильні речі говорить Міністерство. Але! Знову «але»! На це потрібні дуже великі гроші, втім, як і на відродження дитячого спорту, а грошей поки немає. Поряд з проблемами дитячого спорту є питання і до великого спорту, куди вже точно вливаються мільярди, але віддача все одно мізерно мала. Чому? Та тому що наш россійський спорт, дуже сильно відчуває втручання великої міжнародної політики. Друга холодна війна і ведеться і тут. Наших спортсменів позбавляють медалей, підлий капостями і несправедливостями відбивають інтерес до нових досягнень, деяким спортсменам-професіоналам навіть доводиться виступати за рідну країну під нейтральним прапором. Чути тільки: WADA розгляне рекомендації, РУСАДА визначить майбутнє російського спорту Ніби незрозуміло, що великий світовий спорт-це не тільки змагання в спритності, силі і т.п., це ще і змагання фармакологів. Я вважаю, що розвивати і фармакологію потрібно, вишукування вчених принесуть не тільки шкоду, але і користь, але пора вже братися всерйоз і за управління спортом в Росії.
Необхідно створювати і популяризувати нові універсальні види спорту, коли спортсмени-універсали бігають, плавають, стріляють, фехтують, стрибають в довжину і висоту, штовхають ядра, метають списи і диски, здійснюють стрибки з парашутом, ганяють на картингу і т.д. Нові види багатоборства, де спортсмен робить це мало не одночасно і досягає хороших результатів, як і профільні фахівці в цих дисциплінах. Спробувати перестати ділити чоловічі і жіночі змагання, адже в спортивних досягненнях усі рівні: в кінних змаганнях, в виїздки, наприклад, чоловіки і жінки нарівні борються за призи. Нам зараз важливо якомога більше дітей і підлітків залучити до занять фізкультурою і спортом. Це ж які дикі цифри дає статистика за призовом в армію! Більше половини юнаків відсіваються за станом здоров’я, а третина з покликаних перші два місяці не служать, їх банально відгодовують, інакше вони не витримають армійських навантажень. Може я повторюся, назріло питання реформи в нашому спорті, і малому і великому. Тоді нарешті ми знову зможемо пишатися нашим спортом, іменами футболістів, атлетів, фігуристів та інших славних хлопців і дівчат. Тоді чиновницькі інтриги закінчаться і спортом зможуть управляти справжні професіонали, які вболівають за батьківщину і у яких пробігають мурашки по шкірі від перемог наших спортсменів. Нам потрібні люди, а не функціонери, здатні вибудувати систему в якій зі шкільної лави вакцинуватися дітям любов до фізкультури і спорту.
