Ніжний південний вітерець доніс-таки і до північної столиці.

Ніжний південний вітерець доніс-таки і до північної столиці гар з Підмосков’я. (Від Москви постійно будь-якої гидоти чекаєш!) Укупі з ще одним температурним рекордом – не гарячкувати, а ДУЖЕ навіть огидно. Хоча, якби не зумів, напевно, було б ще спекотніше: на небі ні натяку на хмарку.
Стою на світлофорі повернути з Лигівка у бік Пулково. Світлофор довжелезний, стоїмо хвилинки 3. Поруч поливає газон зі шланга "друг степів". Чи то я йому сподобалася / не запала в око, або він просто пожартував, вирішив він і мене теж зі шланга облити. Струмінь води у відкрите вікно (ну курю я!), Вся машинка в бризках, пара-трійка сусідніх – теж. Ображатися ніхто не мислив – вид щасливо напроказіть азіата викликав лише здоровий регіт.

Посміхнулася і поїхала далі.
Наступний світлофор не працював взагалі. Упаренний вусмерть ДАІшник абияк розрулював таких же упаренную водіїв на запорошених (!) Машинках. І тут під’їжджає наша полита трійця, такі чистенькі, вологі, щасливо усміхнені і з працює двірником, змахує з лобових стекол залишилися краплі!
Регулювальник застиг; лише рухи голови знизу (з нас, здивовано-хто викликає духа) вгору (на небо, з надією і тугою) і назад і скрип звивин, спалених спекою, видавали в ньому щось живе. Так не зрозумівши, де ці щасливчики (іншими словами, ми) примудрилися потрапити під дощик, він через хвилину прокинувся від ступору. Всі рушили далі.