Підстав щоку Сходу
Китай, втім, завжди прохолодно реагує на бурхливі прояви дружби з боку своїх потенційних сателітів. Офіційна позиція Пекіна полягає в тому, що економічні санкції – це зло, оскільки вони заважають міжнародній торгівлі. Але якщо обмеження вже введені, то ніхто не буде ризикувати своїми капіталами, щоб допомогти вам їх обійти.
Китайські банки і постачальники почали проявляти обережність по відношенню до російських контрагентам відразу після першого раунду американських санкцій. Рахунки деяких російських компаній, імпортувати китайські товари, були заблоковані. Ось формулювання одного з китайських банків, що потрапила в пресу у вересні 2014 року:
«Оскільки ваша компанія має певне відношення до Росії, ми не можемо більше вас обслуговувати».
З цього моменту формально нейтральний і навіть дружній Китай фактично приєднався до санкцій, які американське міністерство фінансів наклало на Росію, а останнім часом завзяття Пекіна в цьому питанні посилилося. Минулого місяця ситуацію прокоментував глава представництва російського ЦБ в Китаї Володимир Данилов. За його словами, КНР розширено інтерпретує санкції: хоча китайським банкам не заборонено обслуговувати платежі клієнтів російських кредитних організацій, вони все одно відмовляються – просто для підстраховки.
З огляду на захоплення дедоларизації, країни давно могли б перейти на взаємні розрахунки в юанях. Проте близько 80% трансакцій досі здійснюється в доларах або євро, а значить, потоки платежів прозорі для західних регуляторів.
Позиція Пекіна легко з’ясовна: товарообіг Китаю з США в 6 разів більше, чим з Росією. Причому від Росії китайці отримують сировину (як і від африканських країн, для яких Китай став головним міжнародним інвестором), в той час як США цікаві їм як донор нових технологій.
Ділова Стратагема китайців добре відома: тільки бізнес, ніякої благодійності. Військові контракти і політична підтримка – одна справа, реальні фінансові вкладення – зовсім інше. Якщо партнер знаходиться в слабкій переговорної позиції, Пекін швидше підніме ціни, почне затримувати поставки і потребує права контролю над спільними проектами, чим безкорисливо підставить братське плече. Піднебесна відмінно вміє капіталізувати конфлікти між політичними лідерами третіх країн.
У 1989 році Китай сам став мішенню західних санкцій, а й тут його підхід виявився гранично прагматичним: звести до мінімуму емоційні реакції, і Захід заспокоїться сам собою. В результаті так і сталося – перші послаблення були зроблені менше чим через рік.
Загроза «повороту на Схід» полягає не тільки в непохитною розважливості китайських інвесторів. Зараз світові ринки побоюються різкого уповільнення економічного зростання Китаю, перші ознаки якого вже проявилися: темпи зростання ВВП в III кварталі виявилися найнижчими за останні десять років (6,5%). Попереду маячить боргова криза і необхідність перебудови економіки з нинішньої експортно-орієнтованої моделі.
Шалене зростання останніх 30 років забезпечував китайської компартії всенародну підтримку. Але в умовах уповільнення економічного розвитку китайської влади доведеться шукати альтернативні джерела політичної легітимності. Російський досвід показав, що одним з них може стати агресивна зовнішня політика. Всерйоз воювати з США – занадто відчайдушний хід, а ось Сибір і Далекий Схід, поступово заселяли китайцями і мають складне історичне минуле, ризикують привернути до себе підвищену увагу з боку китайських керівників.
Обмежувати цей інтерес з позиції «сировинного придатка» російській владі буде дуже непросто.
