Пісня льоду і полум’я: все найцікавіше про Ісландії

Враження від подорожі в цю країну найпростіше описати фразою «побувати на іншій планеті»

Недарма Рідлі Скотт знімав в Ісландії картину «Чужий: Заповіт», а Крістофер Нолан – фантастичну драму «Інтерстеллар». Головний скарб острова – це, звичайно, унікальна природа, а кращий період для поїздки – з травня по жовтень, коли дороги повністю вільні від кірки льоду.

Почнете ж ви неминуче з Рейк’явіка – «найбільшого маленького міста на землі», як іронічно називають свою столицю ісландці. Дійсно, в «паруючий бухті» проживає всього сто вісімнадцять тисяч чоловіка, але це третина населення країни! Місто забудований мініатюрними різнокольоровими будиночками, а його єдина пам’ятка – футуристична церква Хатльгрімскіркья, що виглядає немов стартує в небеса космічний корабель, хоча, за задумом архітектора Гудйоуна Самуельсона, зовнішній вигляд святилища – це алюзія на потоки лави. Після прильоту щиро раджу вам не витрачати час на центр Рейк’явіка, а відправитися на пару годин в один з міських басейнів. Гарячі ванни на свіжому повітрі – основа основ побуту ісландців. Місцеві жителі відвідують купальні мало не щодня, а молоді люди нерідко призначають тут побачення дівчатам: де ще буде можливість розглянути об’єкт, що цікавить з усіх ракурсів? Терми в Рейк’явіку відкриті на кожному кроці, вартість вхідного квитка – всього два євро.

дим коромислом

На другий день спозаранку заплигуємо в джип і вирушаємо в геотермальну зону Крісювік. До речі, місцеві водойми – Не звичайних озера, а Маар, що виникли всередині жерл вимерлих вулканів. І все ж головне, заради чого варто відвідати Крісювік, – фумарольние поля Seltuґn. Вони зовсім невеликі, а поверх яскраво-помаранчевій з сріблястими переливами від просочується на поверхню сірки землі укладені дерев’яні настили. Але жодних до Селфі туристів тут небагато, а тому ніхто не заважає нам споглядати киплячі сірчані котли і стовпи вулканічного газу, що вириваються з підземних надр.

На зворотному шляху в Рейк’явік вирішуємо слідувати класичним туристичним маршрутом: парламент Тінгведлір, долина Хаукадалур і водоспад Гюдльфосс на солодке. Хоча з усіх перерахованих об’єктів Тінгведлір – найменш вражаючий, сюди варто навідатися хоча б з поваги. По-перше, тут стикаються Північноамериканська і Євразійська плити літосфери, а значить, проходить природний кордон двох материків. По-друге, в долині Тінгведлір виник ісландський парламент, найстаріший в світі. З 930 року жителі острова відправляли сюди своїх представників на альтинг – аналог народного віче, і саме тут в 1000 році ісландці погодилися прийняти християнство, щоб налагодити торговельні взаємини з Норвегією.

А ось долина Хаукадалур на відміну від Тінгвед-ліра додаткової реклами не потребує. Тут за маркетологів всю роботу робить відомий своєю пунктуальністю гейзер Строккюр – на радість туристам він вивергається кожні шість хвилин. Спочатку в озерці визріває блакитна куля води, потім гейзер починає булькати, немов закипілий на плиті бульйон, а після під збуджені крики натовпу в небеса злітає що виділяють пар тридцятиметрова струмінь води. По сусідству з роботягою Строккюр відпочиває від справ Великий Гейсир. Він здатний викидати струмені води аж на шістдесят метрів, але, щоб побачити це, треба мати ідеальну карму, адже вивергається гейзер вкрай рідко. Ми свою перевіряти не стали і попрямували до Гюдльфосс – водоспаду на річці Хвітау. Його назва розшифровується як «золотий водоспад», а своїм виглядом він нагадує таку собі гігантську парадні сходи, що вели до палати морського царя. Гюдльфосс величезний, висота його ступенів двадцять і одинадцять метрів. У XX столітті ісландці ледь не втратили це диво природи. Водоспад придбали приватні інвестори, які надумали побудувати на ньому гідроелектростанцію, але їх плани засмутила дочка одного з власників компанії. Вона пригрозила батькові, що скинеться з Гюдльфосс, якщо ті не передумають.

У кільці каскадів

Втім, найкрасивіші водоспади знаходяться в області судурланд, на дослідження якої варто виділити цілий день. Тут мій фаворит – Сельяландсфосс – водоспад, що виглядає, ніби фата нареченої, що спускається з гори і закриває собою покриту зеленим мохом печеру. По сусідству причаївся Глюфрабуй: щоб побачити його, потрібно видертися на гору й заглянути всередину отвору. І, безумовно, Скоугафосс – 60-метровий водоспад, бризки якого утворюють веселку, правда, зробити вражаюче Селфі на його тлі у вас навряд чи вийде: від летить на всі боки води туристи кривляться і виходять на знімках кривими-косими.

Зате на чорних пляжах Вік фото виходять вражаючими, недарма цю місцину люблять режисери: тут знімалися і «Ігри престолів», і серіал «Вікінги». Головна особливість зони – три гігантські базальтові колони, що височіють посеред морської гладі. За легендою, це злісні тролити, скам’янілі при сонячному світлі, і, хоча більшість туристів відправляються дивитися на чорних бовванів на пляж Reynisfjara, особисто я рекомендую оглядати базальтових велетнів з круч в околицях Dyrhlaey. Тут людей в рази менше, а холодні хвилі то несамовито б’ються об прибережні камені, то білою напівпрозорою піною нечутно лягають на чорну гладь піску. Видовище зачаровує настільки, що в голові мимоволі народжується питання: чому ж я не народився художником.

У фіналі вирішуємо відправитися на захід і побачити вулкан Снайфельдс, що надихнув Жюля Верна на написання роману «Подорож до центру Землі». По дорозі раз у раз помічаємо багатокілометрові поля пухнастого ісландського моху – лишайника цетрарии. Ходити по ньому строго заборонено, але виглядає він маняще, зрозуміло, чому Джастін Бібер під час зйомок кліпу I’ll show не втримався і почав скакати по ньому, чим викликав обурення ісландців. Вулкан Снайфельдс виявляється монументальним зиккуратом, вершину якого закриває льодовик. Поблизу нього знаходиться гора Кіркьюфетль, добре знайома шанувальникам «Ігри престолів» – саме до неї йшов загін Джона Сноу в останньому сезоні серіалу. Назва означає «гора-церква», а її дивовижна форма пояснюється багатовіковим таненням льодовиків.

У підніжжя гори шумить водоспад, я сідаю на покритий мохом камінь, піднімаю голову і бачу тупиків – арктичних птахів, що прилітають сюди з настанням тепла. Вони кружляють в небі, і я ловлю себе на думці, що Ісландії неможливо сказати «прощавай», лише «до побачення!»

Наша вам порада …

Північне сяйво в Ісландії можна спостерігати з вересня по квітень. У травні ж тут починаються білі ночі.

В Ісландії дуже сильний вітер, тому навіть влітку необхідно захопити з собою шапку і не продувається куртку.

Знамениті фумароли Хверір знаходяться на півночі острова, найпростіше до них дістатися на літаку, скориставшись рейсом Рейк’явік-Акюрейри.

Ісландія – найбезпечніша країна в світі: якщо ви забудете в кафе свій гаманець і повернетеся за ним через пару годин, він буде лежати на колишньому місці або зберігатися у бармена.

Не пропустіть кінний похід, адже коні ісландської породи – справжнє диво природи!