Подаруйте майстер-клас. Як відзначити дитячий день народження
Зміст статті:
Аніматори приїлися, ростові ляльки набридли, а з батутів і лабіринтів діти виросли. До дев’ятиріччям дочки ми підходили в небувалою розгубленості. Той вік, коли малишових розваги вже не вражають, а підліткові – поки ще не актуальні. Ось стоїть вона перед дзеркалом, фарбує губи помадою, та не лялькової – мамину випросила. Тут же підводить брови і вії, між справою міркує про довжину чубчика і формі спідниці. Дівчата є дівчата, вони з пелюшок хочуть бути самими чарівними і привабливими. А придивишся уважніше, все одно дитина.
Творчо і з макіяжем
І на цьому тлі питання: де святкувати день народження? Так, щоб з виходом у світ, але без надмірностей, знову ж таки з користю справи і щоб все при макіяжі, при цьому весело і цілком по-дитячому. У всіх відношеннях творчо.
Підказку дали хороші знайомі. Дочка ходила до подружки на день народження. Батьки іменинниці надіслали запрошення із зазначенням часу і адреси одного з численних дитячих центрів. Яке ж було наше здивування, коли за місцем призначення виявилася велика художня майстерня. З заляпані фарбою великим робочим столом, заставлена мольбертами і стелажами з кистями і фарбами.
Чесно скажу, ідея такого свята по-хорошому збентежила і відразу підкупила своєю оригінальністю. Мені сподобалося все, причому з порога. Чи не звично? Так! Але ж саме те, що потрібно. Без обридлих сюсюкань, мильних бульбашок і вивчених напам’ять сценаріїв. Трохи переживав за гостей і свою дочку. Як вони поставляться до такого повороту подій? Сучасні діти – народ такий, з претензією.
Однак дівчата вправно і в якомусь передчутті надягали робочі фартухи прямо на святкові сукні, забувши про перші штрихи макіяжу на обличчях. Там, де з’являється творчість, вмирає гламур. І, мабуть, це на краще.
Закінчення свята чекав з цікавістю. Дочка повернулася через пару годин в повному захваті. З порога продемонструвала пакет, в якому власноруч виготовлені браслети, амулети та інші прикраси. Грубо кажучи, з подарунками. Вечір пройшов в обговоренні технологій розфарбовування і оформлення.
Загалом, з форматом урочистостей визначилися. залишилися деталі.
Веселощі на рівні пап’є-маше
Шибко заумні варіанти з навчанням правопівкульним методикам живопису вирішили не чіпати. Як втім і класику з технікою малювання гуашшю, аквареллю або маслом. Ніяких натюрмортів або портретів. Та все це добре і корисно, але для дня народження все ж занадто обов’язково.
У День народження хочеться чогось легкого, доступного і не суворого. Веселого хочеться, декоративно-прикладного. Якого-небудь квілінгу, скрапбукінгу, декупажу, в крайньому випадку фелтінга або печворкінга. Загалом, мало зрозумілого, але з дитинства знайомого. На рівні пластиліну, аплікації і старого доброго пап’є-маше.
Подзвонили педагогу, у якого наша іменинниця займалася ще в трирічному віці. Ходили до неї на уроки ліплення і малювання пару років, поки студія не переїхала в інший район. Тепер відмінний привід зустрітися і поспілкуватися. На тому кінці трубки нашою пропозицією зраділи.
По суті, мова йшла про звичний творчий майстер-класі, в який залишалося привнести елемент свята. Виходить, ми оплатили кожному гостю участь в цьому майстер-класі, тому і ціна Дня народження виявилася приємно-доступною.
З викладачем заздалегідь обговорили, що будемо робити. Вона надсилала варіанти фотографій з різними виробами. Дочка схвалила симпатичну сову з того самого пап’є-маше. Сказала, подружкам таке точно сподобається. Всі повернуться додому з гідним подарунком. По суті, оригінальний крафтового сувенір, котрі зараз на піку декоративної моди. Така штучка відмінно прикрасить книжкову полицю в дитячій кімнаті. А з урахуванням того, що зроблено власними руками, стане ще й приємним пам’ятним нагадуванням про подію.
Фото: Андрій Анохін
Потрібно віддати належне педагогу. Заняття почала з розповіді про життя сов, навіть провела серед дітей невелику вікторину. Після освітнього розігріву в хід пішла фантазія. Діти оформляли свої вироби, обговорювали і порівнювали. Спілкувалися по повній програмі.
Мені залишалося ловити щасливі моменти через об’єктив фотокамери. Фотосесія як додатковий бонус учасникам. З досвіду попередніх свят точно знаю, саме таких фотографій – без постановки і позерства не вистачає в більшості сімейних фотоальбомів. Тут навіть ловити зручний момент не треба. Діти спокійно сидять, не стрибають, не бігають, але при цьому справжні і захоплені. Мрія для будь-якого портретиста.
Фото: Андрій Анохін
Час чаю
Варіантів солодкого столу розглядали кілька. Спочатку хотіли нагодувати всіх піцою прямо в студії. Відмовилися від цієї ідеї, щоб не перетворювати художній процес в застілля. Творчу атмосферу легко зруйнувати одним лише запахом куховаріння.
Варіант із замовленням кафе теж мілини – занадто метушливо. Творити в одному місці, а потім їхати на перекус в інше, та ще й з юрбою дітей щонайменше нерозумно. Простіше влаштувати конкурс малюнків в самому кафе, але занадто примітивно. Пам’ятний сувенір у таких умовах не зробиш, але ж хочеться отримати в результаті щось незабутнє.
З урахуванням того, що всі гості – жителі нашого району, вирішили нагодувати дітей прямо вдома. Тим більше, повинно бути у Дні народження щось сімейно-домашнє. Весело попили чаю, ще раз обговорили свої вироби, в результаті втекли гуляти у двір.
Ми з дружиною видихнули. Судячи з дитячої реакції і колективного фонтану вражень, все пройшло чудово і неповторно. Що й треба було.
