Сороки мого дитинства
Текст був присланий на конкурс «Кращий день в житті» .
Я народилася через 10 років після Великої Перемоги. Жили в глухому селі. У сім’ї було 5 дітей. Голоду й холоду було тоді. Батько з мамою були колгоспниками. Мама днем до вечора була на фермі – вона працювала дояркою. А батько був на всі руки майстер: він працював і шофером, і електриком, і скотарем.
Так як мати постійно була на фермі, батько чомусь конкретно мене брав з собою в поїздки то на поле, то за доярками на літні пасовища. Поки чекали доярок, батько плів мені малесеньку плетінку, залазив на берези до гнізд 40 і діставав звідти яєчка в цяточку. Повну плетінку набере мені цих яєць, розведе багаття, поставить на вогонь казанок з водою і зварить ці яєчка. Мені, семирічної дівчині, постійно хотілося їсти, і я з задоволенням поїдала ці яєчка. А обурені сороки літали навколо нас і голосно цокотіли.
photosight.ru. Фото: Станіслав
Одного разу батько залишив мене в машині біля сільської контори, а сам побіг до голови сільської поради. Я спілкувалась, оберталася на передньому сидінні і ненавмисно натиснула на педаль працює машинки. Машина покотилася, рівномірно набираючи швидкість. А в цей час дітлахи школярі поверталися зі школи додому якраз по тій вулиці, по якій, набираючи швидкість, рухалася машинка. Вчасно вискочив батько, насилу наздогнав машинку, скочив на підніжку і призупинив її.
У сільському стаді був величезний і незадоволений бик Мишка. Він не любив, коли його дражнили хлопчаки. Одного разу хлопці стали кидати камінням у нього, він розлютився і погнався за ними. Хлопчаки розбіглися в різні сторони. А ми з бабусею та молодшою сестрою йшли в магазин. Бик побачив на мені червоненьку плаття і попрямував в мою сторону. Бабуся зловила п’ятирічну сестричку і кинулася в бік. Бик підчепив мене своїми рогами і кинув до огорожі. Тепер він мав намір розігнатися і стукнути мене своїм сильним чолом. Звідки не візьмись, з’явився батько. Він кинувся до бика Мишкові, повис на рогах і став штовхати його ногами в груди. Тут підбігли сільські чоловіки, прогнали Мишка і підняли мене, перелякану і закривавлену.
У 10 років я вже доїла свою Корівку, косила траву. Батько зробив нам, дітлахам, дитячі коси, будив нас о 5 годині ранку, садив нас сонних на візок. І ми, десяти-, тринадцятирічні, косили вологу травичку. Батько розмовляв, що треба косити або рано вранці, або пізно ввечері – конкретно, щоб була роса на траві. А пізніше, ближче до обіду, ми відпочивали. Батько тікав у ліс і приносив нам лісової малини, смородини, чорної і червоної, і грибів різних.
У спеку ми вирушали рибалити неводом. Річка була маленька, шумлива по камінцях. Але місцями було досить глибоко для нас, дітей. Ми провалювалися вище грудей. Батько постійно був готовий прийти на допомогу нам, по черзі Броди з неводом.
photosight.ru. Фото: Igor Georgievskiy
Минуло вже 15 років, як немає в живих моїх батьків. Вони були по-звірячому вбиті у власному сільському будинку наркоманами через пенсії.
Я нерідко відвідую на власній малій вітчизні, відвідую могили батьків – вони спочивають під великими березами, на яких щовесни будують гнізда сороки. Птахи голосно скрекочуть, коли я підходжу до огорожці. Цвіркотять, як в далекому моєму дитинстві.
Як же давно це було!
Читайте також тексти інших співучасників конкурсу:
«Папа, як ти?»
Мій будинок на горі
