Стрес – причина раку?
Наш експерт – клінічний психолог, член Міжнародного товариства онкопсихолог і Міжнародної асоціації психіатрів, мультинаціональні асоціації фахівців, які допомагають онкопацієнтів, і Європейської асоціації клінічних комунікацій, фахівець реєстру Британської та Американської психологічних асоціацій Євгенія Ананьєва.
Онкологи називають причиною раку накопичення випадкових генетичних поломок в клітинах. Але відповіді на питання, чому одна людина захворює на рак, а іншого «проносить», у них немає. А ось у психологів відповідь є.
Все так невдало збіглося
Фахівці не сумніваються, що рак – це психосоматичне захворювання. Однак відразу ж попереджають про небезпеку примітивних трактувань. Щоб зарахувати хвороба до психосоматозам, у пацієнта повинні зійтися разом всі три умови (так звана психосоматична тріада):
певні особливості особистості. У різних хвороб – свої психосоматичні профілі. Є такий профіль у гіпертоніка і виразку шлунка, є він і у пацієнта з онкологією. Але мова не стільки про риси характеру, скільки про стиль поведінки, реагування в конкретній ситуації;
стрес. Більшість пацієнтів зізнаються, що незадовго до постановки діагнозу пережили важке потрясіння. Взагалі-то стрес – це нормальна реакція організму на небезпеку, але якщо його вплив було або занадто довгим, або надто сильним, то воно швидко стає руйнівним (дистрес). І тоді внутрішні ресурси організму виснажуються, що може спричинити хворобу;
«Слабке» місце в організмі. Де тонко, там і рветься, це не секрет. Але і тут фізіологія тісно пов’язана з психікою. Адже навіть орган, уражений раком, має для психолога значення.
Жити без стресу неможливо, зміцнити всі слабкі місця організму теж проблематично, а ось попрацювати над особистісними рисами можна. Так, за допомогою психолога цілком реально зменшити свій власний ризик зіткнутися зі страшним діагнозом.
Самому не впоратися
У США і деяких країнах Європи онколог, повідомляє невтішний діагноз, відразу ж дає пацієнтові направлення до онкопсихолог. У нас поки такого немає. Хоча цей фахівець потрібен на всіх етапах лікування, починаючи з моменту встановлення діагнозу.
Психолог допомагає пацієнтові (і його рідним) легше і швидше пройти всі стадії усвідомлення хвороби, починаючи від шоку, гніву і заперечення, переходу до депресії і закінчуючи прийняттям діагнозу. Тут немає ніяких норм, кожен рухається своїми темпами. Наприклад, у кого-то шок займає секунди, у кого-то – тиждень. Решта ж фази взагалі можуть тривати місяцями і роками, чергуючись і хаотично змінюючи один одного. Застрявання на тому чи іншому етапі погіршує прогноз одужання.
Онкопсихолог може полегшити і саме лікування. Власне, з цього півстоліття тому все і почалося.
Американські психіатри ще в 70-х роках минулого століття помітили, що пацієнтам, які проходять хіміотерапію, поліпшити фізичний стан добре допомагає психотерапія. Зокрема, методи візуалізації (керованої медитації), при яких провідний вимовляє певний текст, а пацієнт уявляє собі те, про що говорить лікар. Візуалізація допомагає вирівняти гормональний фон, що в свою чергу призводить до нормалізації імунного фону організму. Робота відбувається як очно, так і дистанційно. Наприклад, пацієнт може слухати в навушниках заздалегідь записаний для нього курс медитацій, які допомагають не тільки легше перенести крапельниці, але і швидше відновитися після них.
Але навіть коли лікування буде позаду, допомога онкопсихолог все ще може знадобитися. Наприклад, щоб впоратися з канцерофобией і страхом рецидиву, який через 3-6 місяців після лікування «накриває» приблизно 70% пацієнтів, що вийшли в ремісію. Сам по собі цей страх не проходить і може роками отруювати життя.
Де шукати допомоги?
У світі є лише 2 місця, де можна отримати магістерський диплом онкопсихолог, – це Канада та Іспанія. В інших країнах цю роботу виконує клінічний психолог, що пройшов додаткову підготовку в онкологічній клініці. Тому обов’язково переконайтеся в наявності у обраного вами фахівця диплома саме клінічного психолога.
На відміну від просто психолога онкопсихолог повинен володіти певними медичними знаннями. Наприклад, йому слід розуміти, коли можна і потрібно, а коли не можна призначати пацієнтові антидепресанти. Так, вони необхідні при клінічній депресії, але ні в якому разі не при депресивному синдромі, який лікується виключно психотерапією, а не ліками. Для неспеціаліста обидва ці стани виглядають практично однаково, і лише професіонал, знаючи нюанси, не сплутає одне з іншим.
Знайти онкопсихолог в Росії можна в онкодиспансерах або звичайних психоневрологічних диспансерах. Але остаточні висновки про те, хороший попався фахівець або так собі, можна зробити, тільки вже почавши з ним працювати. Варто насторожитися, якщо він не просить представити медичні документи, не цікавиться, на якому етапі лікування знаходиться пацієнт; дає готові рішення, все вирішує за хворого. Завдання психолога – допомогти людині самій дійти до важливих рішень і включити свого власного «внутрішнього лікаря», щоб більш активно взятися за лікування.
Як зрозуміти, що без допомоги психолога не обійтися:
у хворого відсутні емоції (коли людина плаче, дізнавшись про діагноз, це нормально, коли мовчить з кам’яним обличчям – погано, так як емоції повинні вихлюпуватися назовні);
з’явилися порушення сну (безсоння, проблеми із засинанням, ранні пробудження) або апетиту (аж до відмови від їжі);
у хворого зникли значущі для нього в минулому інтереси.
Способи зменшити стрес
дихальна гімнастика. Будь-який стрес можна «продихати»: глибоко вдихнути і в 2 рази повільніше видихнути (і так як мінімум 3 рази). Цей чисто фізіологічний механізм добре допомагає заспокоїтися;
будь-яка фізична активність. Наприклад, заняття спортом (бажано регулярні). Або прибирання. Або секс. Загалом, кому що більше подобається і на що є сили і бажання;
соціальну взаємодію. Одному допоможе спілкування з психологом, іншому – телефонний дзвінок другу, третій – похід в клуб або просто на роботу;
творчі заняття (спів, танці, малювання, макраме, кулінарія);
роздуми, аналіз. Є маса методик, що полегшують прийняття рішень і допомагають зняти тривогу, позбутися страхів. Можна виписувати плюси і мінуси тієї чи іншої події в два стовпчики. Або, наприклад, записувати свої емоції на листок, а потім все написане рвати;
когнітивно-поведінкова терапія з психологом. Може проходити індивідуально і в групі. Спеціаліст аналізує причинно-наслідкові зв’язки і пояснює справжні витоки страхів і негативних реакцій.
