Повторила долю героїні ‘Москва сльозам не вірить “, тільки дітей у мене троє

У 19 років залишилася одна, без чоловіка, з дитиною на руках. Було важко, часом навіть дуже. Іноді хотілося завити від безвиході і образи, але я завжди брала себе в руки і йшла далі. У найважчі моменти я згадую фразу "Все пройде і це теж пройде", написану на кільці царя Соломона. І яка б ситуація ні трапилася і як би важко мені не було, я розумію, що пройде час, все зміниться, і обов”язково після чорної смуги настане біла.

Чомусь пригадалася "Москва сльозам не вірить". Якби тоді, в 19 років, зі мною б все не сталося, то що було б зараз? Адже саме ці життєві випробування допомогли мені не зламатися, а йти вперед,

У 20 пішла вчитися: вранці йшла на навчання, приходила додому і йшла на роботу, до першої години ночі орала, щоб моя дитина ні в чому не потребував. А вранці знову відправлялася на навчання. До кінця п’ятого курсу я була вже в очікуванні другої дитини. Закінчила мед з відзнакою і купою похвальних грамот, угораздило навіть виграти районний конкурс "Міс студентство". Відучилася на права і купила машину, влаштувалася на роботу в пологовий будинок, вийшла заміж. І все це сталося зі мною буквально за рік!

Зараз пройшло вже 8 років, як я перебуваю в щасливому шлюбі, і ми виховуємо трьох дітей, доньку і двох синочків. Я працюю акушером в пологовому будинку і дуже люблю свою роботу. А що ще може бути прекрасніше, чим допомагати нового життя з”явитися на світло! Ще я трохи займаюся творчістю – шию дитячі речі, бортики на ліжечка, постільну білизну та іграшки. Загалом, намагаюся зробити своє життя насиченим і цікавим!

І сумних моментів у мене практично немає, але навіть якщо вони і з’являються, я завжди згадую те, що було написано на кільці царя Соломона: "Все пройде і це теж пройде"!