Курс гривні і нафтові війни
Останній обставині, а точніше, з прогнозом, на перший погляд суперечить розміщення Мінфіном нових євробондів, які скупили в основному як раз нерезиденти. Але обсяг їх випуску невеликий і принципово не змінює позицій гравців. До того ж теоретично це розміщення можна розглядати очима західних інвесторів і як невелику, але все-таки альтернативу вкладенням в рублеві ОФЗ. Вигода з урахуванням виплати відсотків у валюті на тлі швидко розвивається знецінення гривні може бути вище, а ризики – точно нижче. В результаті і розміщення євробондів – це скоріше не підтримка, а удар по гривні.
Але головне, звичайно, нафта. Вона відступає. Чи не регулярним маршем, а зигзагами, з можливими зворотного руху, викликаними в основному тим, що на ринку присутні фракції гравців і інвесторів, які дуже по-різному оцінюють перспективи, але відступає. За нею відступає і гривня.
Можна з головою зануритися в море факторів і причин такого розвитку подій, намагатися розставити їх по ранжиру впливу, можна шукати і знаходити контрпрічіни і контрфактори. Заняття захоплююче і потрібне, але пропоную зосередитися на іншому.
Відкладемо, не забуваючи про них, ті чинники, які до власне нафтового бізнесу прямого відношення не мають: динаміку валютного ринку, елементи хеджування фінансових ризиків через нафту, гойдалки долара і бареля.
Що в принципі відбувається на умовно очищеному нафтовому ринку?
У наявності протистояння традиційних і сланцевих видобувачів. Які в конкурентній боротьбі використовують принципово різні прийоми.
Що таке угода ОПЕК з неОПЕК про обмеження видобутку нафти, яке діє через узгоджені квоти видобутку? Це класика змови на ринку і дій по картельної принципом. Це методи, які на внутрішніх та й на ненафтових сегментах світового ринку, як правило, заборонені. Формально, якщо не брати до уваги геополітичний підтекст, саме цими заборонами керуються американські нафтовики, які беруть у картельній змові.
Чому нафта коштує особняком? Тому що так історично склалося, і ОПЕК з карти і політичної, і економічної просто так не прибереш. Зрозуміло, що ринок нафти, до того ж густо замішаний на протиріччях на Близькому Сході, – це настільки тугий вузол переплетення взаємних інтересів, що діяти тут треба з великою обережністю, але в принципі гіпотетична небезпека атаки американських прокурорів на нафтовий картель існує. І ймовірність такої атаки зростає в міру того, як стає ясно, що традиційні методи картелю стають все менш ефективними.
Поки ж факт очевидний: те, що вважається неприпустимим і переслідуваним за законом на одних ринках і на внутрішньому ринку ряду країн – учасниць угоди, наприклад, Росії, на світовому нафтовому ринку активно використовується. Принцип відомий: можливо, це сучий син, але це наш (чи приносить нам користь) сучий син.
Чому картельні змови заборонені? По-перше, вони закріплюють спроби утримати монопольні позиції неекономічним шляхом, тим самим завдаючи шкоду конкурентам. По-друге, будь-які монополії і обмеження конкуренції гальмують розвиток ринків, економіки і технологій.
А що в арсеналі сланцевих виробників? Якраз нові відкриття і технології. Так, поки недосконалі і завдають шкоди навколишньому середовищу, але це все одно ті самі інновації, за якими майбутнє. Просте підтвердження: картельну угоду пробуксовує, тому що технологія сланцевої видобутку прогресує. Раніше вважалося, що поріг її рентабельності $ 50 за барель, тепер з’ясовується, що набагато нижче.
Питання, хто в цій боротьбі має великі шанси на перемогу, виявляється риторичним.
Сподіватися на те, що основні поставки на ринок припадають на країни картелю і що приєдналися до них – з урахуванням бурхливого зростання нафтовидобутку в США і, можливо, кризи, що наближається ОПЕК, – пізно. Треба ставити на технологічний прогрес, в тому числі і в ПЕКу. Як це робить, наприклад, Саудівська Аравія, розвиваючи, сонячну енергетику.
Труба – це давно вже не універсальна відповідь на всі нові виклики ПЕКу взагалі і нафтового ринку зокрема.
Пора робити висновки.
Микола Вардуль, Головний редактор "фінансової газети"
