Пізньої осені задощило і похолодало. Щоб не.

Пізньої осені задощило і похолодало. Щоб не промаківающімі ноги, не застуджувався і не хворів її дід, вирішила бабуся купити йому калоші. Вирішила – зробила. Яка нині пенсія – думаю пояснювати не треба – це до того, що грошей бабуся на пакет пошкодувала. Залишився шлях додому.
І все б нічого, але тільки не зручно 70-ти річної однією рукою тримати дві калоші, а другий – паличку.
І ось, проходячи повз сміттєвих контейнерів, чіпким хазяйським поглядом зауважує картонну коробку. Кладе туди калоші – батюшки! – наче з-під них.
Задоволена, доходить до зупинки, заходить в автобус, їй поступаються місцем – вона сідає і кладе коробку собі на коліна.

Барвиста, велика коробка починає привертати увагу пасажирів, які починають потихеньку іржати. Старенька в повному невіданні. Вона не в курсі, що на коробці, серед усякої дрібноти, по-іноземному крупно написано: презервативи, 1000 шт.
Вирішив хлопець бабку поддергнуть: "Ну цієї обновки дідові до кінця життя вистачить".
Бабкін відповідь: "Та який там, синку, як мій дідусь шоркаться, так хоча б до весни вистачило!"