Як пережити карантин, якщо діти теж вдома і потрібно працювати
Зміст статті:
Перш чим почати читати статтю про те, як працювати з дому, подивися в галереї як виглядає до 63-річного Юхима Шифріна:
Я облаштувала своє життя під коронавірус заздалегідь, ще до епідемії. Восени 2017 роки я пішла на фріланс і більше ні за що не погоджувалася працювати в офісі. Жодного разу за два з половиною роки не пошкодувала.
Саме тому я сильно здивувалася, коли в зв’язку з коронавірусів всіх відпустили працювати з дому, а народ засмутився. Мені здавалося, що люди щастя свого не розуміють. Але, поспілкувавшись з незадоволеними, я зрозуміла, що весь праведний гнів, по суті, зводиться до терм пунктам:
1) Різко знизилися доходи;
2) Будинки працювати важко;
3) Будинки з дітьми працювати взагалі неможливо.
Як жити, коли знижуються доходи
Коли всім злітати на канікули до Італії, стали видавати лікарняні, багато хто намагався від них відмовитися.
Давайте чесно: після 2008 року у більшості зарплати стали сірими. Податки і відрахування до ФСС йдуть тільки з білої частини. Відповідно, і лікарняний оплачується тільки з неї. У кого-то це 70% від загального заробітку, а у кого-то і 20%. Так що перший сплеск протестних настроїв і незгоди з примусовим карантином був пов’язаний саме з втратою доходів.
Але вже зараз багато хто усвідомлює, що здоров’я дорожче. Можливо, після карантину вже ніхто не буде погоджуватися на сіру зарплату.
Але це потім. А зараз радій через тим, що недоотриманий чорну частину зарплати все одно витрачати нема на що: кордони закриті, екзотичні продукти в магазинах закінчилися, брендований одяг і косметика не потрібні (ти ж з хати не виходиш), і навіть театри і спортзали закриваються.
ВООЗ, до речі, давно говорить, що найкорисніша і при цьому найдоступніша фізичне навантаження – це ходьба. Головне, ходити на свіжому повітрі, на самоті і нічого руками не чіпати.
Як працювати з дому
Коли я працювала в офісі і зобов’язана була відсидіти 8 годин стільці біля монітора, у мене все одно траплялися перерви в роботі. Іноді тому, що завдань не було, а іноді тому, що їх було занадто багато, і мозок вимикався: ніхто не може креативити 8 годин без перерви.
Що робить в таких випадках офісний працівник? Стирчить в соцмережах. Або займається інтернет-шопінгом. Або розкладає пасьянс. У кращому випадку – бреше з колегами в курилці або в воцапе. А ввечері приїжджає додому весь вичавлений, не в силах ні з дітьми поспілкуватися, ні вечерю приготувати.
Що робить під час простою фрілансер? Місить тісто на пироги. Йде гуляти. Заповнює податкову декларацію. Вчить іспанську. Займається йогою. Або виконує зовсім іншу роботу для зовсім іншого замовника (тим самим компенсуючи втрати по чорній частині зарплати).
На перших порах тобі буде заважати комплекс провини. Мені заважав. Здається, якщо не пишеш і не редагуєш, значить, буквально «крадеш у замовника». Але немає, замовник платить за результат і взагалі не цікавиться процесом. А постійне перемикання з одного виду діяльності на інший дуже підтримує працездатність.
Як працювати, коли вдома діти
Якщо чесно, я змогла вийти на фріланс, тільки коли діти більш-менш виросли. Їх цілими днями немає вдома: школа, секції, повертаються – і відразу кожен до свого комп’ютера. Вони мені зовсім не заважали працювати. Але тут трапився карантин.
Гаразд би карантин! Вільне відвідування. Це означає, в школу можна не ходити, але від програми відставати не можна – вчіться самі. Чесно кажучи, я, на відміну від більшості, не сильно засмутилася. За моїми відчуттями, у нинішньої школи лише дві глобальні задачі: пересварити дітей з батьками і геть вбити мотивацію до навчання. Так що карантин я сприйняла як привід протестувати сімейне навчання.
У перший день ми валялися в дитячій на підлозі і вголос по черзі читали «Дитинство». Шанували – пішли пити чай. Потім, поки я писала статтю, молодша дитина зробив математику і весь залишок дня рубався в комп’ютерну іграшку. А ввечері ми всією сім’єю розбирали генеалогічні таблиці руських князів.
Діти такі хороші, коли в школу не ходять! І три покоління Рюриковичів можна, як з’ясувалося, вивчити і обговорити за один обід, а не за шість уроків.
Але на наступний день ідилія закінчилася: у мене виявилося настільки багато роботи, що на читання вголос і на рішення рівнянь часу вже не залишалося. А якщо дітей залишити без нагляду, вони не вилазять з компа.
Можна лаятися. А можна відпустити – нехай там, в компі і вчаться. Або не вчаться. Страшно таке писати, але це правда: якщо тобі потрібно працювати, а вдома діти, то треба кожному видати по гаджету і включити вайфай. Це єдиний варіант.
Популярна освітня платформа, яка оголосила «безкоштовний період на час карантину», насправді безкоштовно дає тільки довгі лекції в запису. І в цих записах дуже багато сміття типу «Здрастуй, Зіна», «Бачу, Міша відповідає».
За моїм відчуттям, дітям 5 класу і старше краще слухати лекції на «Постнауке»: там вся інформація по справі і цікава. А що вона не збігається з текстом підручника – так навіть краще: саме тому і не викликає у дітей відрази. Але, якщо важливо вписатися в програму, то більше підійде «ІнтерУрок».
Лекції можна слухати фоном з телефону – поки 20 віджимань виконуєш, поки суп їси чи навіть поки рубішься в комп’ютерні стрілялки.
З літературою питання вирішилося за допомогою аудіокниг. У дітей все в голову вкладається як ніби мимохідь – і вони не здогадуються, що їх вчать. Останній фактор, по-моєму, є засадничо важливим.
тестовий період
А взагалі нинішній карантин – це тест покруче новорічних свят. По суті, нас всіх замкнули в чотирьох стінах з людьми, яких ми самі собі колись вибрали або виховали.
Причому, на відміну від новорічних канікул, тепер немає шансу розбігтися по різних театрах, кінофільм, ковзанок або хоча б всім разом піти грати в сніжки. Разом треба не розважатися, а саме жити – вирішувати робочі питання, побутові питання, завдання з математики, не порушуючи при цьому меж один одного.
Хороший індикатор: ви зараз щасливі, що змушені бути разом, або навпаки – нещасні через це? Цей вірус багатьом допоможе багато чого зрозуміти про себе.
